u/Three-headed-viper

Маю підозру, кожен з нас не раз стикався з тими, кого можна назвати "хороший хлопець". Ну, або, як мінімув, чув про нього. Але в мене таке питання. який жіночий варіант такої особи? Деякий час думала про пікмі, проте, з часом, все ж зрозуміла, що це інше. Отже, шановні. Який жіночий типаж поведінки ви вважаєте аналогом "хорошого хлопця"?

Отже. Дпропоную дійти згоди в термінології. Для цього розкажу кул сторі з власного життя.

За часів давних давен і кнопочних телефонів написав мені якось друг друга, по суті. Переписка в нас не надто вдалою вийшла, тож він, як кожен чемний тіп пожалівся на мою поведінку другу, а той моїй сестрі. Сестра в мене панянка безальтернативна, і, як кожна пор'ядна кобіта, вважає, що факап, звісно, мій, а друг друга, назвімо його Михайликом, хароший непонятий хлопчик, який переживає складну фазу життя й якому треба лише дружня підтримка й трохи спілкування. Загалом, виперли мене моя сестра й друг в холодний весняний вечір вигулювати того Михайлика й надавати йому підтримку, бо хто ж як не я? Вони ж обоє далеко й живуть своє чудове життя.

Змерзла я тоді на синьку, поки вигулювала те чудо дивне. Ми ввічливо говорили про різну хрінь, і, коли вже мої ноги мене не несли, поперлися додому. І от, красива місцина, ми дивимся з мосту на воду, в якій зірки й ліхтарі від сусіднього складського приміщення відбиваються й Михайлик бере мої замерзлі лапки в свої. А в нього вони ТЕПЛІ!! і до мене доходить, що чотири години мерзла лише я. Ну, поки я кайфую від того, що мої руки отримують трохи тепла, Мішка толкає рєчь! І в тій рєчі всьо! Я не така, як інші, він в мене за день закохався, я сама красіва (ага, з синіми від холоду губами), сама добра і взвгвлі найкраща. "І давай сонечко встрічатися. "

Ну, в стані перманентного шоку від такої рєзкої зміни декорацій, я чемно кажу, що так то я Вітю люблю, а про нього (Мішу) мені пояснили, що він друзів шукав. Міша розігрує сцену ранєного лєбєдя, розказує, що я просто в саме серденько вразила його своїм інтєлєктом і ерудицією в цьому безкультурному світі і ... просить не розказувати про його пропозицію нікому. Я ж, навчена тим, що хлоп мною вічно нєдопонят, не розказала про цей випадок ні сестрі ні спільному другу, аби мене замуж за нього не виперли- для його ж щастя.

Наступні кілька місяців я почувала, що мене з усіх сторін бомбардують. Не дай боже я вийду кудись без його супроводу, одразу дзвонили сестра, друг і він сам і розказували скільки ужасних вєщєй може проїзойті зо мнов, бо я ж не розбираюся в людях і беззахисна (ага, ага). Кожен хлоп, який мав необережність з'явитися в моїй компанії, розглядався під мікроскопом і сестрі докладалися всі його факапи, включно з тим, що він впісявся в садочку, коли маленьким був. Іноді, не дуже часто, ці хлопи ще впродовж тижня випадково падали на меблі й красувались то синцем на скулі, то губою розбитою. Всі були погані, негідні й злі, один він ХАРОШИЙ, тільки він про мене дбав. Серйозно. Я це чула з усіх сторін свого оточення. Єдина, здавалося б, притомна людина в моєму житті на той час- моя подруга. І то тому, що вона більшість цього бачила на власні очі. Чому не все? Бо в неї була ЛЮБОВ з красівим і взрослим, але про це якось потім.

Остання крапля.

Вона настала. Забагато уваги й контролю пробудило внутрішню бунтарку і я вибухнула. Шумно, зло. П'ята ранку, а він підняв на вуха всіх, бо ж я просто кинула їх з подругою вдвох і звалила додому. Потім сам проговорився сестрі, що весь цей час пропонував мені зустрічатися (я думав, ти сказала їй) і на мене знов полилась купа лайна. З тих пір в мене алергія на два типажі: Хароший хлопець і любий хлопець, з яким мене намагалась познайомити сестра. Ібо що? ібо від дятлів, яких обирала я, було легше звалити

​

Сонячне проміння заломлювалося об бронзові рамки картин, розвішаних вздовж стін, і засліплювало очі чоловікові, що лежав прикутий на підлозі. Навряд чи йому хоч на секунду було діло до якогось проміння, оскільки розфокусований погляд і посторгазмічні конвульсії, що раз-по-раз пробирари його тіло, були яскравим свідченням того, що таких дрібниць, як сонячні зайчики, даний індивід найближчим часом не зауважить. Проте, об'єктивно, вигляд саме цього чоловіка в такому становищі й таких декораціях був довершено прекрасним.

 Це не лише моя думка, чесно. Та, хто стояла трішки поодаль, з келихом вина, теж так вважала. Ну, не зовсім. Вона не просто вважала, вона зрежисерувала всю цю сцену, продумала її до кожної дрібниці, тож зараз просто любувалася результатом. 

Повільно підійшла до чоловіка, провела пальцями ноги по животу, залитому  спермою й воском, грудях. Злегка натиснула на кадик, аби привернути увагу, зловила його погляд. 

Я знаю що буде далі. Коли їхні погляди зустрінуться й вона, піддавшись пориву емоцій, вперше за весь час зімпровізує. 

Пальці рухалися догори, по підборіддю й до напівпозкритих губ. 

— Вина?— уточнює вона. 

Чоловік злегка цілує її палці, проводить язиком між ними й киває. Легка пустотлива усмішка й вона повільно нахиляє келих. Вино, здається, цілу вічність стікає з коліна й донизу, більшість проливається повз, закрапуючи килим і груди чоловіка, але частина все ж стікає йому до рота

З огляду на декілька попередніх постів, де чоловіки так чи інакше уточнюють чи можливо підвищити свої шанси на секс

- квітами

- грошима

​

Вирішила провести не менш стереотипне опитування. Отже, шановні. Що повинна зробити, або як повинна виглядати жінка, аби в вас на неї не встав? ( Очевидне: вона не повинна бути мною писати неварто, це за замовчуванням зрозуміло)

Останнім часом стикаюся з тим, що досить велика кількість людей, зокрема чоловіків, дещо неправильно розуміє як досягти того чи іншого результату, тож вчиняє дії, які призводять до геть інших результатів. Тому, для тих, хто вміє думати й аналізувати ситуацію, я зібрала ряд корисних посилань,   які, можливо, допоможуть вам трішки краще зорієнтуватися в тому, як досягнути бажаного результату.

Отже, якщо ви вирішили, що хочете піти шляхом хтивкотворення, пропоную для початку ознайомитися з цим текстом і обговоренням під ним, аби розуміти куди вас несе й яких результатів варто очікувати :

https://www.reddit.com/r/SEX_UA/s/loAvFZuFMn

Припустімо, ви всерівнно щиро вважаєте, що вам необхідні ті хтивки, тому велкам сюди, тут наглядно й коротко розказано про те, які хтивки дійсно здатні зацікавити жіночу аудиторію: 

https://www.reddit.com/r/SEX_UA/s/FMAqjgSSYF

Далі вже буде безбожна самореклама. Я лишатиму посилання на свої пости з певними порадами.

Отже, якщо ви, попри всі заперечення щиро вважаєте, що вам ТРЕБА опублікувати хтиву хтивку, скористайтеся порадами, опублікованими отут:

https://www.reddit.com/r/SEX_UA/comments/1ou7qn7/як_би_я_фотографувалась_якби_була_чоловіком/?utm_source=share&utm_medium=web3x&utm_name=web3xcss&utm_term=1&utm_content=share_button

Якщо ж вам треба відпрацювати заперечення “я затовстий для цього”, вам в статтю Елєфанта, себто сюди:

https://www.reddit.com/r/SEX_UA/comments/1rdc9uc/%D1%8F%D0%BA_%D1%81%D1%85%D1%83%D0%B4%D0%BD%D1%83%D1%82%D0%B8_%D0%B4%D0%BE_%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B0/

ж ви всерівно вирішили сфоткати свій дхжунжурик, і йдеться не про хом’ячка, вам сюди (За написання цієї статті подякуйте одному пану, який прям дико наполегливо требував з мене цей текст):

якщо

https://www.reddit.com/r/SEX_UA/comments/1s6ziqa/%D1%8F%D0%BA_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE_%D1%84%D0%BE%D1%82%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%B8_%D0%B2%D0%B0%D1%88_%D0%BF%D0%B5%D0%BD%D1%96%D1%81/

Ну й наостанок. Коли ви все це перепробуєте, усвідомите, що бажаного результату: косяка хтивих пані, який стукається до вас в приватні, нема, прочитайте для початку цю статтю й задумайтеся над тим, що саме ви робите не так

https://www.reddit.com/r/SEX_UA/comments/1rh7ow4/%D0%B2%D0%B5%D1%81%D0%BD%D0%B0_%D0%B9%D0%B4%D0%B5_%D0%B3%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%BE%D0%BD%D0%B8_%D0%B3%D1%83%D0%BB%D1%8F%D1%8E%D1%82%D1%8C/

Ще від себе можу дати пораду: слідкуйте за здоров'ям власної шкіри. Надмірна кількісь запалень і прищів наштовхує на думки про венеричні захворювання, а не про секс чи хтивість

Тут десь недавно писали про те, як зберегти анонімність в інтернеті. І взагалі, останнім часом ( місяці 3-4) в приватні мені пишуть люди, які прям дико переживають за свою анонімність на стільки,що навіть імені не кажуть. З цього приводу я можу запитати, чому не сказати любе рандомне ім’я й не робити з цього трагедію. Але ж ні. “ Не скажу, не говоритиму, сікрєєєт". По суті, страпон освячений з вами, не хочете- не говоріть. Але, але. Це наштовхнуло мене на певні роздуми.

​

Давайте поговоримо про те, чим деанонімізація може зашкодити. Типу так, я сама періодично стикалась тут з особами, які прям погрожували знайти й вбити/ зґвалтувати й тд, але, по суті, базова фізична підготовка й деякі засоби самооборони — маст хев кожної жінки в нашому суспільстві — ніхто не відміняв і мені їми обзавестися довелося задовго до появи цієї сторінки. Таке життя як то кажуть. Буває. Якщо що, тримаю в курсі, досі ніхто з погрожувачів далі кількох тисяч символів погано розписаної розчлєньонки не зайшов.

​

​

Я просто задумалась над іншим. Уявімо, хтось дізнався хто ви. Що далі? Ну давайте чисто гіпотетично я взнаю, що умовний sqv77 - Микита Олесецький з Позняків. Що мені робити з цією інформацією? Від себе скажу, що Позняки бачила лише на карті й то глянула лише через те, що в лютому прям наплив позняківських власників жезлів любові косяком постукався мені в приватні. Але, вернімося до нашого тз. Припустімо, я його ідентифікувала. Що мені з цим робити далі? Яким чином я можу зіпсувати йому життя? Написати в соцмережах, що от він: поганий хлопчик? Припустімо. І що далі? Це прочитають, в коментарях думки поділяться навпіл від “ та ти сама дура" до “ спалити його й закенселити всіх". Люди поговорять і підуть далі жити своє життя. А наш любий Микита може взагалі не дізнатися про такий випадок. Бо що? Бо любий Микита не користується умовним Тредс, а саме там я вирішу опублікувати свою експертну оцінку.

​

Наступний спосіб. Найняти спеціально навчених людей для того, аби зіпсувати йому життя. Це в теорії виглядає більш загрозливо, але на практиці. Ну,це дорого. Умовній мені довелося б банку відкрити, переконати людей на таку дію скинутися й так далі. І це на фоні того, що наша люба банда ( 2-3 людини мінімум) повинна прям очікувати моменту, коли вулиці безлюдні й умовний Микита йде. А Микита не спішить просто ходити, ібо ТЦК ( яким, до речі, байдуже пакувати Микиту, чи банду…) Загалом, забагато планування помсти для людини, яка щось не то написала в інтернеті.

​

Є ще спосіб. Знайти маму / сестру/ невістку Микити й наговорити їм гидот про Микиту. Але, по суті, якщо не надати доказів, що Микита їв новонароджених котиків заживо, або немовлят вбивав, родичі скажуть “ дякую, тримай в курсі".

​

Загалом, чесно кажучи, не зовсім розумію для чого люди так трусяться над своєю анонімністю, можливо, ви поясните мені? Але давайте конструктивно,тих, хто писатиме свої оціночні судження типу" нашо цей допис тут” або " так і знав,що ти тупа” вже традиційно блокуватиму

Доповнення. Отже, за годину часу отримала такі відповіді " ну можуть же реально почати переслідувати( хто реально почне переслідувати, той і без імені витягне потрібну інфу),

• в майбутньому всі ми втратимо шанс потрапити на чудесні посади ( хаха.)

• а люди незай роблять все,що хочуть( нев'їбічний аргумент який нісого не аргументує)

• покажи себе (1. Я вже показувала, якщо що, те, що ви особисто цю подію пропустили, не означає,що її не було

2. Це всерівно не дає відповіді на моє питання) ​

Знаєте, останнім часом спостерігаю тенденцію, що досить часто учасники спільноти на загал ао в приватних висловлюють невдоволення щодо контенту, який публікується в спільноті. Так вже сталося, що з відкритим і адресним хейтом в цій спільноті зустрілась саме я. Спочатку кільком недалеким не сподобалися мої дописи про те, як мужикам робити хтивки (бо мужику похуй чи виглядає як обізяна, йому аби хуй показати), потім авторятам не сподобалися мої твори (ну то ж авторята, в них еротика заключається в тому, що "в них був секс, але потім"(с), до авторят претензій нема, таке в них сприйняття сексу), далі пішли безадресні претензії: забагато жіночих фото, забагато шахраїв в приват розводять на гроші, забагато онліфанщиць, забагато розмовних постів, замало розмовних постів, знов забагато розмовних постів.... Тепер доколупалися до чоловічих хуїв і фембоїв...

Людоньки, існує золоте правило: критикуєш-пропонуй альтернативу. Не можеш придумати альтернативу: підтримуй тих крієйторів, чия діяльність тобі подобається. Не в приватних " я б тобі вдув"(с), а на загал, нормально.

​

Коротше кажучи, діло було так. Я вже не надто пам’ятаю чому вирішила, що треба пофоткатися з червоним вином, але до справи підійшла ґрунтовно.

Спочатку я зрозуміла страшну річ: в домі ні вина, ні бокалів. Отже, я, як люба цілеспрямована людина, пошурувала виправляти цю страшенну помилку. Дорогою, звісно, проконсультувалась яке вино мені купити. Результат: купила портвейн( це було помилкою номер раз).

Потім я прибрала в хаті. Повірте, це прям досягнення. Вбила на це цілих два дні. Але, оскільки для хтивкоробства я обрала декілька локацій, довелося таки розгрібати завали іграшок звідусіль, куди їх магією порозносило.

Отже, в хаті прибрано, портвейн продегустований і визнаний як хороший варіант для такого дійства. Пробні фото зроблені, визнані як неліквід, тож допиваю бокал, шурую дрихнути.

День наступний. Магія бардакотворства знову повернулась в мій дім, тож роблю кілька фото в локаціях, які простіше прибрати. Спостерігаю результат і усвідомлюю, що колір постільної білизни не той, який мені б хотілося бачити на фото. Поки допиваю бокал, згадую, що маю ще одну зустріч, шурую під холодну воду, аби протверезіти…

Кілька днів той факт, що постіль я так і не попрасувала, аби замінити, а ще купа роботи відволікають мене від творчих ідей.

П’ятниця. Розмова з колегою наштовхує мене на думку “ ща набухаюся й хєр ти з того, що вийде, витягнеш конструктивну інформацію”. В результаті портвейн скінчився, весь наступний день в мене було жорстке похмілля( але вона таки не витягнула з мого п’яного мозку те,чого хотіла🤣🤣).

Ну а тепер до вас питання: яке червоне вино порадите? Таке, аби не надто міцне, бажано вміру солодке або терпке( бо ж повноцінно я так з ним і не зробила фоток)

Ну, оскільки історія про закапаний килимок вам не дуже зайшла, розкажу сьогодні про те, як одна цибулина й дві ложки олії можуть обламати плани на секс одразу чотирьом людям.

Так от, шановний читачу. Було це в давні часи. Дуже давні, оскільки йдеться про період, коли я була ще студенткою й жила в гуртожитку. А знаєте яка найбільша проблема для дівчини, яка має стосунки й живе в гуртожитку? Секс. Серйозно. Знайти вільну кімнату аби потрахатися вкрай складно.

Отже, любі мої. Зима. Холод. В парку не усамітнитися, його сусіди й мої сусідки безвилазно сидять по кімнатах і втикають в ноути. Загалом,журбинка- пічалька, як каже моя колега. І тут- о диво- моя сусідка, яка вкрай рідко їздить на вихідні хоч кудись, в п’ятницю ввечері збирає свою валізу, вдягає високі ботфорти на шпильці, робить макіяж і без шапки пензлює на крилах любові, себто спочатку трамваєм, а потім поїздом, до свого коханого в Івано- Франківськ, бо в нього нарешті видалися вільні вихідні.

Загалом, я була за неї безмежно рада, а ще більше за себе, того вже за п’ять хвилин бомбардувала душову кабінку, бо ж в мене також є шанс на секс. Наступного дня, натрахані й довольні, ми поперлися гуляти містом. Зимова ярмарка, льодовий каток, романтика, коротше кажучи… Перебуваючи під впливом емоцій, ми прийняли разом душ і вже перебралися в моє ліжко, як раптом двері відкрилися.

Я не буду вам розповідати в якій позі нас застукала сусідка й якого хріна вона так безшумно відмикала кімнатні двері, але я розкажу вам причину того, чому її триденна поїздка до хлопа завершилась менш, ніж за добу.

Отже, все далі розказане - те, що я запам'ятала з її слів і трохи моїх коментарів

Так от. Вставши близько тринадцятої, вони, ніжні няшки, вирішили зварити суп. І об’єднати це дійство з почерговими походами в душ. Ну й поки він тусив в душі, її задачею було зробити засмажку на суп. Панянка й зробила на свій смак: підсмажила цибульку до золотавої скоринки. Але пану це не сподобалося. Його надчуттєвий нюх через коридор доніс йому інформацію, що “цибуля згоріла”, і він, не змивши шампунь з волосся, в одному рушнику й на босу ногу прибіг сваритися на панянку, що вона продукти переводить і така готовність цибулі шкодить його шлунку, екології і, мабуть, сусідському псові, бо в цей момент сусідський пес почав лаяти.

Як ви вже, мабуть, здогадуєтеся, моя сусідка дівка була файна й гонорова, попри 160 сантиметрів зросту, вміла збільшуватися на очах в моменти, коли їй це було потрібно. Я не бачила цієї сцени, але й досі візуалізую як вона бере, як меч, в руки лопатку для помішування, і, виправляючи спину й випираючи свій немаленький третій розмір, прямує в напрямку того гурмана, промовляючи, що вона, бачте, готує так, як подобається їй і не йому, мівінщику маминому, вказувати на рівень готовності цибулі для засмажки. Та й загалом, вона приїхала потрахатися й гарно провести час, а натомість, стоїть на цій нудній кухні без витяжки й смажить цибулю, запах якої ще довго вивітрюватиметься з її волосся…

Слово за слово, вони висловили одне одному свої претензії, вона взула знов свої шпильки, взяла валізу й полетіла вже з попутним вітром на вокзал, аби не бачити того недалекого більше ні разу. ( Насправді, вони ще рік трахали одне одному мозок).

Чи будуть в цій історії висновки? Я зробила один: не треба готувати їсти хлопу, якого ти плануєш трахнути. Що завгодно: доставка, бутерброди з майонезом, фетиш на те, аби їсти те, що приготував він, але в жодному разі не готуй сама. Серйозно. З тих пір жодного разу не пожалкувала про прийняте в мої юні 19 рішення 🤣🤣

Десь близько тижня тому знайома пожалілась, що в неї накрився секс, бо потенційний партнер прям істерику закатав, що вона після душу не витерлась в кабінці, а ступила на килимок і, відповідно, замочила його. Тепер щоразу, коли мокра й вдоволена після душу йду по рушник у свою кімнат, згадую цю історію й посміхаюся

​

Іноді стається так, що якась дрібничка нагадує тобі про певний етап в твоєму житті. Для мене такою дрібничкою сьогодні став шарф. Звичайний червоний шарф, який випав з коробки для речей, яка в свою чергу теж випала, правда з шафи. І прямо мені на плече. Рука досі болить, синець можливо буде, але зараз я не про те.

Загалом, людина, про яку йтиметься в дописі, давно лишилась в моєму житті епізодичними привітаннями з днями народження і іноді періодичними розповідями про одруження/ розлучення/ факапи спільних знайомих. Але був період… Загалом, давайте по порядку

Отже, назвімо його Бетменом. Чого Бетмен? Знаєте як з анекдотом “ ну й сука ти, Бетмен, коли нап’єшся"? Так от, цей хлоп був сукою навіть тверезим. Такою ванільною сукою, яку плавило від одної, але й з іншими він був не проти. Чого я з ним спілкувалась? Бо кожна зустріч починалась з його розповідей про його нев’їбічні пригоди, а закінчувалась ниттям в мене на плечі, бо умовна Віка не взяла трубку. Але, була й середина. Як правило, вона припадала на період, коли ми тусили в затишному пивбарі.

Знаєте, з тих атмосферних місць, де в курилці можна було зустріти єнота, міма й ельфійку і кількох місцевих зірок. І всі вони ( крім єнота) курили, бухали, подавали ідеї. Додайте до цього списку мене з нів’єбічними ідеями й Бетмена з його поглядом покинутого щеняти й тілом боженьки на мінімалках і вас не здивує, що в якийсь момент Бетмена без футболки обв’язали моїм шарфом, та так, що бідолаха не міг добратися ні до свого кухля з пивом ( його в той вечір ельфійка поїла шотами з рота в рот), ні до телефону, аби умовній Віці написати. Ну а всі інші мали можливість ставити свої напої на його тіло, ібо прив’язаний бідолаха був до стільниці.

До чого це я? Та питання в мене виникло: чи викликають в вас якісь речі спогади? І про що ці спогади, як правило?

. Критику. 

В Інтернеті не раз стикалася з ситуацією, коли розповідаєш історію з життя а в відповідь “ не може такого бути", або розповідаєш якийсь свій досвід, а фідбеком ловиш " тобі цим не треба займатися”, або ж " ти не компетентна”. Чи неприємно це? Безперечно. Чи варто звертати на це увагу? Кожен вирішує сам. 

Особисто моє ставлення до критики цілком лояльне. І, коли я кажу про критику, я маю на увазі в першу чергу конструктивні зауваження. ( Та, так, я в курсі,що до цих двоїх речень можна дої@тися, проте, мені лінь формулювати розширеніше й точніше).  

Так от. Якісна критика це класно, це те, що думаючу людину стимулює на подальший розвиток. Але, так вже сталося, що до критики вдаються як ті,хто трохи більше розуміється, так і ті, хто обмежений лише своїм досвідом і досвідом людей зі своєї бульбашки. Що це означає для крієйтора? Це означає вічний біг з перепонами. Ви написали пост? Його обов'язково хтось обісре. Не по ділу, а з аргументами типу " шішка, такого не буває, нормальні люди так не живуть”. І все б нічого, кожен же судить по собі, але в душі кожного крієйтора живе маленьке сонечко, яке потребує схвалення. І оці слова, які заперечують написане, повністю демотивують крієйтора продовжувати. Як це виглядає в реальності? 

Люди щамовкають, перестають писати, видаляють написане вже. Що це означає для невеликих спільнот? Менша кількість цікавого контенту, менша залученість нових учасників, невелика спільнота розбігається по цікавіших місцях.

А терер трохи про мене й мій досвід і мої висновки. 

Я та людина, яка якогось хріна вічно потрапляла в історії . Серйозно, озираючись назад, я в глибокому шоці, що мені вдалося вижити. Не знаю як це працює, проте, в моєму житті була купа ситуацій, коли я своїми ж діями заганяла себе в становища, де б нормальні люди кричали від жаху й кликали поліцію / маму. А мені норм. Моя природня реакція на стрес: я починаю дико ржати. В сукупності з моїми фізичними даними й деякими моїми інтересами, про які я не вважала за необхідне мовчати, видовище було, мабуть, достатньо загрозливе, тож з усіх ситуацій я виходила без втрат,по суті. До чого вам цей офтоп? До того, що, стукни мені в голову розповісти вам, людоньки, деякі історії з мого підліткового/ студентського життя, ви б щиро написали “ не пиз@и". І були б в своєму праві, проте, я ж то знаю, що це все відбувалося. Що це означає в розрізі моєї контентмейкерської діяльності? Що я постійно вчуся приймати " не пи@ди” не як особистий недолік, не як сумнів в моєму авторитеті, а як те,що інші люди живуть просто інакше. 

Чого я звертаюся з цим потоком сумбурних думок після, по суті, дванадцятигодинного робочого дня,до вас,  любі крієйтори? Просто дружня порада: не сприймайте на свій рахунок чужу недовіру. Повірте, є люди, які живуть інакше. І, базуючись на власному досвіді, їм важко прийняти, що життя буває інакшим. 

Чого я пишу це на загал, де це можуть прочитати й геніальні критики,яким все не так? Ну, по суті, просто аби зауважити: не у всіх таке стале й однотипне життя,як в вас. І, якщо що ( особисто від себе) не всі трахаються/ займаються коханням нудно й виключно протягом двох хвилин, де більшість часу займає розпаковка презерватива. 

​

Дисклеймер: цей пост написаний не з метою когось образити, я просто щиро намагаюся розібратися що вами керує.

Отже, чоловіки,які обожнюють довгі нігті, покриті червоним, лаком на руках партнерок, скажіть, чому ви постійно фантазуєте про глибокі подряпини по всьому тілу? Ви не подумайте, я не хейчу, я щиро вам співчуваю й маю підозру, що в вас говорить ваша непропрацьована з дитинства травма, яку вам нанесла сусідська кішка, але ж чому не можна було її пропрацювати перш, ніж починати стосунки? Невже ви не здатні зрозуміти, що ваша хвора потреба в подряпинах псує настрій іншим? І ні, ви не подумайте, що я огульно звинувачую всіх чоловіків, які люблять червоний лак на довгих нігтях своїх партнерок в цьому бажанні, в мене був травматичний досвід зустрічання з таким партнером, то він після гарячої в моєму розумінні ночі, коли я спала, почав дряпати моїми покритими червоним лаком нігтями собі живіт. На ранок я прокинулась вже з зіпсованим манікюром, ща який, до речі, я заплатила немалі гроші! Тож моя ініормація точна й помилка в судженнях з мого боку абсолютно неможлива.

Цей пост написаний не для хейту, якщо що, я щиро намагаюся зрозуміти чому чоловіки, які люблять, коли в їхніх партнерок довгі нігті, покриті червоним лаком, хочуть ходити в подряпинах. Всім добра, якщо що. Бо я ж миле сонечко з травматичним досвідом, отриманим внаслідок взаємодії з одним чоловіком, який любив, щоб в його парнтнерок нігті були довгими й покритими червоним лаком.

Контентрайтери, як ви визначаєте, чи пост залетів? Ну, з жіночими фото все ясно, а от ви, чоловіки, або ті, хто буквочками пише. Як ви розумієте, що це ваш момент ерослави?

Їду в маршрутці, поряд їде якийсь мужик. В мене це вже довга поїздка, тож, на фоні болю через відсиджений копчик, друкую сцену. Раз зауважила, що він дивиться на мій екран, другий. Ловлю його погляд, дивиться на мене кришталево чистими очима. Заходжу в спільноту й починаю повільно перегортувати пости " фото, відео чол", відвернувся в інший бік. Дякую, мужики❤️